САМОВАР, а, ч. 1. Металева своєрідна за формою посудина для кип'ятіння води з топкою всередині, що наповнюється перев. вугіллям. Серед столу, на мідяному підносі, стояв блискучий самовар і мугикав стиха якусь журливу пісеньку (Мирний, І, 1954, 323); Самовар кипів, булькотів та парував, як навіжений (Н.-Лев., VI, 1966, 55); * У порівн. Розшумівся [Аркадій Петрович], як самовар, що ось-ось мав збігати (Коцюб., II, 1955, 395); [Кость:] Терпіть не можу, коли в людини сяє пика, як великодній самовар (Вас., III, 1960, 151); Телескоп стояв на веранді - довгий, як чапля, і жовтий, як самовар (Смолич, II, 1958, 8); // Така ж за формою посудина, в якій вода кип'ятиться за допомогою електрики; // чого і без додатка. Кількість води, що вміщується в цій посудині. Випив [справник] самовар чаю - знов на порозі (Вовчок, I, 1955, 248); [Пилип:] Я б увесь самовар видув, і хай би тоді Кость подавав рапорт на мене своїй тещі (Мороз, П'єси, 1959, 115).

Наставляти (наставити, настановляти, настановити) самовар див. наставляти1, настановляти1; Поставити самовар див. поставити; Ставити самовар див. ставити.

2. розм., рідко. За часів Великої Вітчизняної війни - умовна або жартівлива назва міномета. Шура пригадала, що саме такими мінометами командує Юрась. - Вони страшні? - Січуть німців на січку. У нас їх звуть «самоварами» (Гончар, III, 1959, 171).