РУБАНКА, и, ж. 1. діал. Колода. Він згубив і стежку ту, Що вела на гірку. Сів на рубанку товсту І заплакав гірко (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 142).

2. Сорт дрібнолистого тютюну. [Конон:] Це не махорка, а рубанка.., дух такий апетитний (Кроп., II, 1958, 418).