РАНОК, нку, ч. 1. Частина доби після ночі, початок, перші години дня. Був ранок. Сонечко зійшло, Збудилось соннеє село (Рудан., Тв., 1956, 77); Пароплав виходить із гавані. Ранок застає його у вільному морі (Ю. Янов., II, 1958, 134); Здорова свіжість літнього ранку промивала безсонні очі бійців, обвівала спалені, запорошені обличчя (Гончар, III, 1959, 60); * Образно. Кічкас [на Дніпрі] був ранком електрифікації. Каховка і Кременчук - її великий день (Рудь, Гомін.., 1959, 38); * У порівн. Хороша вона була, молода і свіжа, як ранок (Вовчок, VI, 1956, 239).

@ Білий ранок див. білий; Від (од, з) ранку [й (та)] до ранку - протягом усієї доби, довго. Від ранку й до ранку - стук, грюк, хлюпанина (Мирний, III, 1954, 255); А як з ранку та до ранку стали люди обридать, Ох зробив собі землянку, Оха більше не видать (Л. Укр., І, 1951, 273); Добрий ранок; Доброго ранку див. добрий; З (од, від) ранку до ночі (вечора, смерку, смеркання) - протягом усього дня, довгого часу. Робить [Павло] з ранку до ночі, без одпочинку (Вовчок, І, 1955, 178); Вони не покладали рук од ранку до вечора (Н.-Лев., III, 1956, 296); Наче й мотаєшся по району з ранку до смерку, а все ж таки не косиш, не молотиш (Цюпа, Краяни, 1971, 67); Під вогнем бійці на переправі, і на тій - на правій - стороні теж вогонь від ранку до смеркання (Гонч., Вибр., 1959, 213); На ранок - ранком. Коли це на ранок - летить у Піски сам справник, летить стряпчий, летить становий (Мирний, І, 1949, 304); Одного ранку див. один; Позначається на ранок див. позначатися.

2. Публічне ранкове зібрання, де виконуються літературні, музичні та інші твори. Полтавське громадянство влаштовувало недільні літературні ранки для бідного населення і для учнів (Збірник про Кроп., 1955, 312).