ПІДМОРГУВАТИ, ую, уєш, недок., кому, до кого і без додатка. 1. Моргати час від часу або кому-небудь, звичайно звертаючи чию-небудь увагу, натякаючи на когось, щось або кепкуючи над кимсь, чимсь. Дівчата були дуже поважні, а парубок здавався гордим від тої постави з піднятими на дівочі плечі руками, усміхався, як переможець, та підморгував товаришам (Л. Укр., III, 1952, 670); Вихор хитрувато підморгує до шофера (Кучер, Чорноморці, 1956, 438); Орися знала, що поранений боєць лежить на лаві, і їй захотілося глянути на нього, але вона не наважувалася, бо їй здавалося, що в нього жахливо понівечене лице і заюшене кров'ю око не до діла підморгує (Тют., Вир, 1964, 380).

2. перен., розм. Те саме, що блимати 1. Колесо прядки легенько гуділо, весело підморгував каганець (Донч., III, 1956, 93).