ПІДКИДЬОК, дька, ч. Дитина, яку підкинули (у 4 знач.) кому-небудь на виховання. У повісті [«Наймичка»] Шевченко має змогу ширше показати старих Якима і Марту (у поемі - Настя), які приймають у себе підкидька - маленького Марка (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 353).