ПУСТИР, я, ч Незабудоване, запущене місце. На краю села був пустир, якого ніхто ніколи не займав. Вирішив Тимофій збудувати там хатчину (Казки Буковини.., 1968, 95); На пустирі будинок уродився І всіх причарував (Гл., Вибр., 1951, 143); Будинки дивної краси Ростуть на пустирях окраїн... (Рильський, III, 1961, 102).