ПРИТВОР, у, ч. 1. Передня частина церкви за папертю. В церкві людей було повнісінько. У правому притворі стояли чоловіки та парубки, у лівому - діди (Н.-Лев., І, 1956, 77); Церква в селі, як квіточка вбрана; обсаджена липами, тополями, всякою садовиною, а коло притвору дві комори, шопи, возовню видно, клуню і тік (Свидн., Люборацькі, 1955, 3); // заст. Передня частина будь-якого приміщення; передпокій, прихожа. Та дядя Тарас уже не вгавав: - Ходім додому, вдягайте шубку, беріть альбом, карандаш... - і, не дожидаючи, пішов до притвору (Ільч., Серце жде, 1939, 77); В притворі стояли високі липові кадовби (Бурл., О. Веррсай, 1959, 69).

2. діал., рідко. Те, чим причиняється, закривається що-небудь; засув. * Образно. Із зорями вела я розговори [розмови], ..відкрила зорям я душі притвори... (У. Кравч., Вибр., 1958, 160).