ПОЛІТУРА, и, ж. 1. Вид лаку, що являє собою розчин смолистих речовин у спирті і використовується для полірування виробів з дерева. Ні слова не сказавши, махнув [третьокласник] у столярню і вніс політуру (Свидн., Люборацькі, 1955, 152); Двері блищали від політури та від мідяних почищених ручок (Гр., Без хліба.., 1958, 83).

2. Глянець, лиск, наведений поліруванням, лакуванням. Його [олівця] жовта політура полискувалася до сонця (Фр., І, 1955, 238).