ПАНІКА, и, ж. Раптове замішання, розгубленість або прояв страху при справжній чи уявній небезпеці (звичайно як масове явище). - Еге ж, страх - неприємна річ, що й казати. Дуже! Це мовби хвороба - тяжка і небезпечна, бо заразлива. Аякже! Інакше звідки, скажімо, паніка на війні, коли цілі полки, корпуси тікають, як череда? А починається це, мабуть, завжди від одного солдата... (Головко, II, 1957, 586); Невістчин жах зростав у міру того, як вона бігла додому, а там набув розміру паніки: син не повертався (Ю. Янов., II, 1954, 108); З поразкою польської армії [1648 р.] шляхту на Україні охопила велика паніка, шляхтичі кидали свої маєтки і тікали в Польщу (Іст. УРСР, І, 1953, 222).

Без паніки - заклик не боятися, зберігати спокій, мати витримку. [Козачук (у телефон):] А ти без паніки... Нема набоїв - відбивайтесь шаблями, списами... (Мокр., П'єси, 1959, 7); - Тільки без паніки, - підбадьорював усіх Охрім. - То тільки напочатку страшно, а далі звикаєш (Тют., Вир, 1964, 260); Вдаватися (впадати і т. ін.) в паніку; Піддаватися паніці - перейматися страхом, боятися при справжній або уявній небезпеці. Може, хто із студентів і хотів би викласти свої погляди з приводу її бронзового волосся, агатових очей, загадкової посмішки, та заздалегідь вдавався в паніку й німів, знаючи, яка сувора Аліна до порушників законів мови (Ю. Янов., II, 1954, 87); Володимир Ілліч з нещадною іронією висміяв дрібнобуржуазну розмагніченість, дешевенький скептицизм людей, які, прикриваючись "революційною фразою", ладні чорнити дійсність і легко впадають у паніку та істерику перед труднощами (Ком. Укр., 4, 1960, 58); [Ватутін:] Не піддавайтесь паніці, твердо зважуйте плюси і мінуси, будьте стійкі, безстрашні (Дмит., Драм. тв., 1958, 180); Зчинилася (піднялася і т. ін.) паніка - створився стан повної розгубленості, тривоги, викликаної справжньою чи уявною небезпекою. Полки Платова і Уварова так несподівано напали на тилові частини французьких військ, що серед них зчинилася паніка (Кочура, Зол. грамота, 1960, 300); - Раптом у ракеті щось заїло, заторохтіло... Серед нашого екіпажу піднялася паніка (С. Кравч., Квіти.., 1959, 177); Сіяти (посіяти, наводити, навести і т. ін.) паніку - свідомо чи мимоволі створювати стан розгубленості, тривоги, викликати жах у оточуючих. Це була стара й давно відома їхня [фашистів] тактика - сіяти паніку в тилу, на всіх шляхах і стежках, що вели до фронту (Кучер, Голод, 1961, 171); Появлявся [отаман] цілковито несподівано серед переповненого народом ринку, починав пекельну стрілянину і наводив паніку на всіх; грабував, палив, забирав здобич - і щезав одразу, мов у воду падав (Хотк., II, 1966, 71); [Стась:] Та не чиніть паніки - будемо чекати. Ось Олізар прийде - скаже, в чім річ. Може, справді даром збили тривогу! (Вас., III, 1960, 402); - Оце вже сьогодні, як їхати зібралися, кинувся він та таку паніку зчинив - усе догори дном перекинув, а листа нема (Головко, II, 1957, 29).