ПРОЗАЇК, а, ч. 1. Письменник, що пише прозою; протилежне поет. Мені здається, що кожному прозаїкові треба попрацювати і над віршами (Мирний, V, 1955, 377); Книжки сучасних російських поетів, прозаїків, драматургів ми з особливою любов'ю читаємо і перечитуємо (Рильський, III, 1956, 14); Різнобічним було обдарування Михайла Петровича Старицького - корифея української сцени, видатного поета, прозаїка, драматурга, перекладача (Мист., 1, 1966, 39).

2. перен. Суха людина з дріб'язковими, вузько практичними інтересами.