ОСІДОК, дку, ч., рідко. Постійне місце перебування, розташування кого-, чого-небудь; резиденція. Це - повітове місто, осідок староства й окружного суду (Март., Тв., 1954, 258); Місто [Одеса].. перетворилося у військовий табір. Всеросійська контрреволюція влаштувала тут свій генеральний осідок (Смолич, Світанок.., 1953, 8); // Притулок, пристановище. - Учня тобі треба взяти, брате Остапе, - сказав Шевченко.. - Та треба, - відповідає Вересай, - ось як впишусь до старечого цеху в Миргороді та знайду осідок - візьму учня (Бурл., О. Вересай, 1959, 66).