ОСЛЮК, а, ч. 1. розм. Те саме, що осел; віслюк. Кричав десь осел. Крик ослюка бився поміж опунцій, такий же колючий, як і вони... (Коцюб., II, 1955, 293); Ісен-Джан схопився і, інстинктивно порачкувавши під.. ослюком, дістав рулетку (Ле, Міжгір'я, 1953, 141).

2. Гібрид від схрещування ослиці з жеребцем.