ОБУХ, а, ч. 1. Тупа, важча частина гострого знаряддя (перев. сокири) або зброї, що міститься з протилежного боку від гострої. Не громом праведним, святим Тебе [Нерона] заріжуть, мов собаку, Уб'ють обухом (Шевч., ІІ, 1953, 276); Мусій.. щось підтесував і прибивав, повернувши сокиру вниз обухом (Перв., Материн.. хліб, 1960, 141); Несподівано стукнув по-козацькому обухом шаблі об стіл поручик (Кос., Новели, 1962, 210); Візьмеш кетмень - і той пощерблений, поїдений каменем аж до ручки і плішками знівечений обух (Ле, Міжгір'я, 1953, 189).

2. Різновид примітивного знаряддя, зброї у вигляді насадженого на держак металевого бруска; молот. Шарпнув лис - ще гірше стало. Переляканий глядить, Аж з обухом величезним З хати чоловік біжить (Фр., XIII, 1954, 267); Несли [селяни] свою зброю - одвічні рушниці, зв'язані мотузками, важкі іржаві обухи, люшні, дрючки (Коцюб., II, 1955, 98).

@ Ждати (чекати і т. ін.), як віл обуха - виявляти байдужість або безсилість перед загрозою чого-небудь. - Ждеш, як віл обуха, - коли то прийдуть [фашисти] та залигають, та вліплять оті десять грамів між вуха (Збан., Єдина, 1959, 212); На муху з обухом [іти] - витрачати великі зусилля на щось незначне, не варте уваги; Наче (неначе, як, мов, немов) обухом бити (ударити і т. ін.) по голові - вражати неприємною несподіванкою. - Мені, Свириде Яковлевичу, вже можна йти? - як обухом, б'є його вчитель по голові (Стельмах, II, 1962, 100); Василя наче по голові хто обухом ударив від тих слів (Мирний, IV, 1955, 167); Під обухом чого - під постійною загрозою, небезпекою чого-небудь. Щойно український театр, який постав і виріс під обухом проскрипції і цензури в Росії, мав з кожного погляду рішучий і корисний вплив на розвиток українського театру в Галичині (Фр., XVI, 1955, 199); Підставляти (підставити) голову під обух - наражатися на небезпеку без потреби в цьому. Опришків цей аргумент.. не переконував, і підставляти свою голову під обух ради того нікому не хотілося (Хотк., II, 1966, 249); Як обух над головою [висіти] - постійно загрожувати або завдавати прикрощів. - Оті півмільйона, як обух над головою, висять, - каже Чорногуз (Руд., Остання шабля, 1959, 368).