ОБЛІЖНИЙ, а, е, розм. 1. Тривалий, затяжний (про дощ, сніг). Падав обліжний сніг (Рибак, На світанку, 1940, 217).

2. Суцільно оповитий хмарами. Зупинився [Силантій] біля дверей і, оглядаючи обліжне небо, не відважувався рушити з місця (Шиян, Магістраль, 1934, 42).