ОБЛІГ, логу, ч., розм. Протягом кількох років не оране, не оброблюване поле; переліг. Заснули верби на облозі, і вітер задрімав (Гл., Вибр., 1951, 85); Глянула [Одарка] на сірий лан облогу, і жахом стиснулося серце дівчини: неможливим.. здавалося їй такий лан двома плугами перевернути (Л. Янов., І, 1959, 429); Воли парубчак спинив, виліз із борозни на обліг (Головко, II, 1957, 11); * Образно. Не забудьмо також, доле, І про того - честь йому! - Хто облоги думки оре, Іскри світла кида в тьму! (Граб., І, 1959, 511).

@ Облогом лежати (стояти) - перебувати в занедбаному стані, не оброблятися протягом довгого часу (про поле, лан). А наші ниви сумежні, орю я свою - і дивно мені, що Карпова стоїть облогом, не орана (Коцюб., І, 1955, 300).