НУМЕР, а, ч. 1. рідко. Те саме, що номер 1, 3 - 6. - Те, що нумер карабінки завчив, - це одне добре (Гончар, III, 1959, 326); В руках у нього "Правди" свіжий нумер, "Радянської Донеччини" комплект (Дмит., Вітчизна, 1948, 59); - Се вже остатній нумер. Ох, ні, ще має бути серенада. Ви зостаєтесь? (Л. Укр., III, 1952, 534).

2. діал. Цифра. [Півторак:] А я хоч також неписьменний, а вже нумерів настільки знаю, що розпізнаю, де сім, а де чотирнадцять (Фр., IX, 1952, 43); Якимові кров ударила до лиця.. Виразні круглі нумери засвітили, як очі гадюки... (Кобр., Вибр., 1954, 64).