НЕДУГА, и, ж. Сильне нездужання, хвороба. Не смерть страшна, а недуга (Укр.. присл.., 1955, 145); Дивилася стара Настя, мати її, лежачи на полу та стогнучи від недуги, що дочка її сидить смутна і невесела (Кв.-Осн., II, 1956, 37); Багато людей приїздило до Морниці з надією вилікувати застарілі недуги (Вільде. Сестри.., 1958, 45).

Лежати в недузі - бути хворим, хворіти. Трістан у недузі лежить, ослаб мов дитина (Л. Укр., І, 1951, 414); У недузі - який хворіє; хворий. Якось-то вирвалась Олеся, пішла до тітки одвідати стару в недузі (Вовчок, І, 1955, 29).