МЕЧИК1, а, ч. Зменш.-пестл. до меч 1. Данилко бігав по світлиці, ховався під стіл, залазив під лаву, нападав з маленьким мечиком у руках на матір (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 46).


МЕЧИК2 а, ч. Дерев'яна ударна частина терниці. - Доброго здоров'я! Спасибі! - обізвалась Мотря з садка, і її руки не переставали ворушити мечик терниці (Н.-Лев., II, 1956, 278).