МАТУСЯ, і, ж. Пестл. до мати11. Якби знала Матуся горенько твоє, Чи оддала б за генерала Дитя єдинеє своє? (Шевч., II, 1953, 222); - Чого тобі невистачає, синку, - питає, - скажи - усе подам! - Сядьте, матусю, біля мене. Всього досить! (Панч, II, 1956, 513); - Не час, дівчино! Тебе любить не можу я, коли в неволі Україна, матуся змучена моя (Сос., II, 1958, 400); // Уживається як ласкаве звертання до старшої віком жінки. - Чому ви, матусю, свого Чіпки не ожените? - раз запитала Христя Мотрі (Мирний, І, 1949, 325).