МАНЖЕТА, и, ж. 1. Вилога, закарваш рукава (сорочки, блузки тощо). Загнибіда нарядився у новий сукняний убір, надів сорочку з манжетами (Мирний, III, 1954, 82); Коли робив [проректор] рух рукою, то в голубих манжетах шовкової сорочки виднілися золоті запонки (Чорн., Потік.., 1956, 184); // Закот холоші. Анатолій не бачив обличчя Голосарського. Він бачив лише його спину, помітив міцну, ретельно підстрижену потилицю й високі манжети звужених штанів (Руд., Остання шабля, 1959, 64).

2. техн. Кільце для скріплення кінців труб, стрижнів, для запобігання виходу рідини, газу в поршневих насосах. Манжети робочих циліндрів весь час щільно притискуються до поверхонь циліндрів (Автомоб., 1957, 204).