ЛЮСТРО, а, с., діал. Дзеркало. Побачивши себе у великому люстрі, хутко підвелась [Ніна] (Досв., Вибр., 1959, 231); Панночка сиділа перед люстром при світлі свічки і виймала з вух дорогі сережки (Довж., І, 1958, 223); * У порівн. Затока ясніє перед хлопцем, як довгасте блискуче люстро (Донч., II, 1956, 276).