ЛИЦЕДІЙ, я, ч. 1. заст. Актор. У Петербурзі, у виставі "Вій", я й виступив перший раз на кону, як лицедій, в маленькій рольці чабана (Збірник про Кроп., 1955, 317); * Образно. - Я навіть вергуни вмію пекти. - Вергуни? Ха-ха-ха... От молодчина! Ну й дівка! Не дівка, а справжній лицедій (Добр., Очак. розмир, 1965, 23); // перен., зневажл. Посередній або поганий актор. Створити образ видатної людини в кінофільмі.. не може простий лицедій, а лише артист - громадянин, справжній художник (Довж., III, 1960, 137).

2. перен. Людина, яка вміє маскувати свої думки, вчинки і т. ін.

ЛИЦЕДІЙКА, и, ж., заст. Жін. до лицедій.