КУЛЬША, і, ж., розм., рідко. Те саме, що стегно. - Не бійсь! не ляжу спати голодна,- обізвалась Масючка і взяла, при тих словах, качину кульшу в руки (Н.-Лев., І, 1956, 581); Ходжу ледве-ледве, їздити можу з великою бідою, а навіть сидіти дуже тяжко, бо ся поза найгірша для такого пацієнта, що має не всі кості в кульші (Л. Укр., V, 1956, 267); Смикнула [Одарка] плечем до підборіддя, двигнула під рясною спідницею повними кульшами і відвернулась (Панч, В дорозі. 1959і 230).