КУКАН, а, ч. У рибалок - тонка мотузка, на яку нанизують пійману рибу; низка (у 1 знач.). Іде [Олеся] з-за баркана з вудками і скільки рибин на кукані (Кроп., II, 1958, 331); В кожного з нас біля боку шворка теліпається. На кінці шворки - корок. На ту шворку нанизують зловлену рибу, а зветься вся та штуковина куканом (Збан., Мор. чайка, 1959, 33).