КРИЖ, а, ч., заст. 1. Хрест. Ой виступила матір божая. На крижеві сіпала. (Чуб., І, 1872, 161).

@ Лежати (лягти, падати, впасти і т. ін.) крижем - лежати, надати лицем до землі, розкинувши руки. Оксана в двері: «Вбили! вбили!» Та й пада крижем (Шевч., І, 1963, 92); Лежала [Юзя] крижем на голій підлозі (Л. Укр., III, 1952, 657).

2. Хрестоподібна ручка (звичайно меча). Зняв [Добриня] з голови шолом, поклав руку на криж меча (Скл., Святослав, 1959, 268).