КРАН1, а, ч. 1. Трубка з затвором, прикріплена до водопроводу, газопроводу чи іншого резервуару для виливання рідини, випускання газу. Ватя ледве встигла поставити чайник на стіл і закрутити кран самовара (Н.-Лев., IV, 1956, 64); Господарка раптом побачила, що з крана тік тоненький, блискучий струмочок води, і похапцем закрутила колісце (Досв., Вибр., 1959, 232).

2. Пристрій особливої конструкції для перекриття трубопроводу.


КРАН2, а, ч. Механізм для підіймання й переміщення вантажів. Для переміщення дуже важких деталей застосовують мостові крани (Слюс. справа, 1957, 295); Стріла портального крана нахиляється над трюмом баржі (Рад. Укр., 18.XII 1961, 4); Підіймальний кран.

Баштовий кран див. баштовий.