КОМІРНИК, а, ч., розм. Те саме, що квартирант. Шостий комірник, ученик сьомого класу гімназіального, Микола Демидів, лежав також на ліжку біля вікна (Мак., Вибр., 1954, 48).

@ Іти (піти) в комірники - ставати квартирантом. - Візьму та й піду в комірники (Н.-Лев., II, 1956, 304).


КОМІРНИК, а, ч. Той, хто завідує коморою, складом. Ланка очищатиме насіння.. і за вагою здаватиме його комірникові (Колг. село, 6.VІІ 1954, 3); Діди.. доказували не раз на колгоспних зборах, що незамінних комірників нема (Тют., Вир, 1964, 403).