КОВБОК, бка, ч., діал. Колода (див. колода1 1). Великий ковальський міх.. кидав довкола червоним полум'ям і обливав стоячого з клевцем коваля, що з розгоном підносив його на вбите в дубовий ковбок ковадло (Кобр., Вибр., 1954, 174); - А ти на той ковбок сядь, бо ослонів в мене нема... (Ірчан, II, 1958, 169).