Тлумачний словник української мови
КОВБИЦЯ, і, ж., діал. 1. Отвір у передній частині селянської печі.
2. Колода, на якій рубають дрова. Став [пес] на ковбицю ногами І до сонця морду зносить (Фр., X, 1954, 94).
01001, Київ, вул. Грушевського, 4 (044) 279-0292 (телефон) |
КОВБИЦЯ, і, ж., діал. 1. Отвір у передній частині селянської печі.
2. Колода, на якій рубають дрова. Став [пес] на ковбицю ногами І до сонця морду зносить (Фр., X, 1954, 94).