КЛУНЯ, і, ж. Будівля для зберігання снопів, сіна, полови тощо, а також для молотьби, віяння й т. ін.; стодола. На другий день добув [Чіпка] десь ціпа й молотив у клуні (Мирний, І, 1949, 323); День так і минув: біля воза до обіду провозилися, по обіді в клуні віяли зерно (Головко, II, 1957, 136); Повертався він часом на світанні і не йшов до хати, а простував до клуні, де було свіже сіно; лягав там і засинав як убитий (Шиян, Баланда, 1957, 179).