КИСЛЯК, ч. 1. род. у. Загусле кисле молоко. Зоя залізла до комори шукати.. кисляку на вечерю (Коб., III, 1956, 505); Кисляк такий, хоч ножем ріж (Стельмах, Хліб.., 1959, 122); Миронич розклав перед зніяковілим хлопцем хатній харч - запашний свіжий хліб, глечик кисляку (Горд., II, 1959, 117).

2. род. а, перен., зневажл. Про в'ялу, нудну людину, що завжди скиглить, жаліється. На трибуні - мастак, а на ділі - кисляк! (Ряб., Жайворонки, 1957, 133).