КАЇН, а, ч., зневажл. Про братовбивця, зрадника, злочинця тощо. Гострив [Мамай шаблюку] щодня, бо й тупив щодня, від каїнів усяких одбиваючись (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 8).