ЕКЗЕКУТОР, а, ч. 1. У царській Росії - чиновник, який відав господарськими справами і наглядом за зовнішнім порядком у якій-небудь державній установі. Екзекутор зігнувся і переступив поріг, за ним увійшов присяжний, а відтак Сівчук (Черемш., Тв., 1960, 56).

2. заст. Той, хто здійснював екзекуцію (у 1 знач.) або керував нею. На землі корчився підліток-підпасич під жорстокою рукою екзекутора - літнього селянина, що під кожний удар приказував щось люто й загрозливо (Смолич, І, 1958, 53).