ДІВЧУР, а, ч. 1. розм. Те саме, що дівчачур. Одне тільки смішне було в ньому: дуже вже чемний до дівчат.. «Дівчур» - дражнили його в школі (Вас., II, 1959, 150); Вона дівчурів ненавиділа усією пристрастю дівочої душі (Стельмах, Правда.., 1961, 139).

2. діал. Дівчинка. - Ще отаким, пам'ятаю, дівчуром з кісочками ходила я з мамою на побачення з татом до тюрми (Козл., Сонце.., 1957, 15).