ГІЛЛЯ, гілля, с. Збірн. до гілля. - Ой, вишеньки-черешеньки, Червонії, спілі, Чого ж бо ви так високо Виросли на гіллі! (Л. Укр., І, 1951, 62); Гілля вишень і бузку звисало просто до кімнати (Смолич, II, 1958, 7); * У порівн. А любов цвіте Юна, пишная, Мов гілля густе В клена з вишнею (Воронько, Тепло.., 1959, 155).


ГІЛЛЯ, і, ж. Боковий відросток від стовбура дерева або чагарника, який розгалужується на менші відростки - гілки, віти. - Загинув ти, - взяла своє недоля, - Мов одірвалась вітка від гіллі (Граб., І, 1959, 144); Дрімав садок у блакитній імлі... Ку-ку! - десь зозуля кує на гіллі (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 7).

@ [3] одної гіллі ягоди - одного походження, однакові. - Адже се твій брат! Адже ви обоє з одної гіллі ягоди (Фр., VII, 1951, 26).