ГОРІЛКА1, и, ж. Міцний алкогольний напій, що є сумішшю винного спирту і води у певній пропорції. Гнат не пив навіть горілки, котру приніс тесть (Коцюб., І, 1955, 34); Задушливо тхнуло горілкою, гостро пахла живицею підлога (Кучер, Чорноморці, 1956, 105).

^ Царська горілка - суміш азотної і соляної кислоти, яка розчиняє золото.



ГОРІЛКА2, и, ж. Прилад для спалювання рідини або газу з певною метою. Вона, ця безполум'яна горілка з керамічною насадкою, яка дає 100-процентне спалювання газу, повинна забезпечити просушування і обігрівання приміщень по-новому (Веч. Київ, 8.1 1960, 2).