ГАРЕЦЬ, рця, ч., заст. 1. У дореволюційній Росії - міра сипких тіл, що дорівнює 3,28 літра. На качку давали з економії по гарцеві зерна, але качка за літо здохла б, а не прохарчувалась би тим гарцем (Н.-Лев., II, 1956, 187).

2. Посудина, що вміщує таку кількість речовини. Ліля і Марися гарцями збирали [хрущі] і топили (Л. Укр., V, 1956, 8).