ВІЯННЯ, я, с. 1. Дія за знач. віяти 1, 2, 4. Земля - гола і чорна - затужавіла, як крига, під морозяним віянням (Смолич, Ми разом.., 1950, 30); Віяння зерна.

2. перен. Ідеї, суспільно-політичні напрями тощо, характерні для певного часу. Українці, відкликаючись на віяння часу і потреби суспільності, почали й собі творити нову літературу на народній мові (Фр., XVI, 1955, 222); Нові віяння, події суспільно-політичної дійсності розкриваються в романі ["Юрко Крук"] крізь призму дитячого, а потім юнацького сприйняття (Рад. літ-во, 3, 1957, 15).