ВІНИЧОК, чка, ч. 1. Зменш. до віник. Узявши віничок, він бережно почав трохи не вдесяте змітати (Мирний, IV, 1955, 125); - З празником [святом] вас, - сказала гостя, обмітаючи віничком сніг з валянок (Шиян, Гроза.., 1956, 322).

2. розм. Колосок, волоть у формі жмутка. Де-не-де попадався під ноги безсмертник і стирчали біляві, пухнасті вінички тирси (Гончар, І, 1954, 55); Кукурудза буйна. Султани віничків повикидавши,.. За обрій покуріла... (Вирган, Квіт. береги, 1950, 126).

3. кул. Прилад для збивання яєць і т. ін. на піну. Каструлю з яблучним пюре ставлять на лід і збивають дротяним віничком, поки все не зіб'ється в густу масу (Укр. страви, 1957, 282).