ВІДПУСТ, у, ч., церк. 1. Молитва, якою відпускаються гріхи. О. Яким тільки що відпуст прочитав (Свидн., Люборацькі, 1955, 132).

2. Місцевий церковний обряд, під час якого масово відпускаються гріхи. Вона погодилась з Настею, навіть обіцяла піти після жнив на відпуст відмолювати. гріхи свої й доччині (Коцюб., I, 1955, 57); * У порівн. Ось ідуть вони [звірі] юрбами, Мов на відпуст з корогвами (Фр., XII, 1953, 7).