ВОРІТНЯ, і, ж., розм. Те саме, що ворітниця 1. Хура соломи все ж зачепилася краями за ворітню (Шиян, Баланда, 1957, 32); Коли ж виводили за двір, То на ворота впав твій зір, На дві обірвані ворітні (Мал., Звенигора, 1959, 337).