ВИШКВАРКИ, рок, мн. (одн. вишкварка, и, ж. і рідше вишкварок, рка, ч.), розм. 1. Добре просмажені шматочки сала і залишки від сала після витоплення з нього жиру. В хаті було тихо, тільки в печі на жару шкварчала ринка з вишкварками (Н.-Лев., II, 1956, 304); Христя запросила гостей до столу. На ньому вже парувала гречана каша з вишкварками (Панч, Гомон. Україна, 1954, 22).

@ За масляні вишкварки - за дрібницю, за ніщо. - Защо ж його [сина] узяли? - А враг їх матір знає. За масляні вишкварки! (Мирний, І, 1954, 298).

2. перен., зневажл. Про надто гарячу в поведінці людину. - Це вишкварка, а не Оникій! Побіг, неначе його хтось впік гарячим залізом... - обізвався дід Грицай (Н.-Лев., IV, 1956, 199); Дівчина, мов ошпарена, схопилась на ноги,.. засміялась і гукнула: - Не будь вишкваркою! (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 931); // Про слабосилу, мізерну людину. Та й де їм, вишкваркам, горілку ту круглять [кружлять], Як їх батьки колись та їх діди кругляли [кружляли]!.. (Г.-Арт., Байки.., 1958, 184); [Галушка:] Що? Мене убивав? Хто, отой вишкварок? Та коли б він не зайшов з тилу, то я б його розчавив!.. (Корн., І, 1955, 287).