ВИХОР1, хору і хру, ч. 1. Рвучкий круговий рух вітру. Не хмара сонце заступила, Не вихор порохом вертить (Котл., І, 1952, 194); На курних дорогах знявся вихор, закрутився клубком і помчав у жита (Десняк, Десну.., 1949, 267); // Сильний, поривчастий вітер. Двері вихор відхилив (Бор., Тв., 1957, 64); Вихор клав на землю збіжжя, ломав гілляки дерев, свистів вербовим пруттям біля оборога (Фр., IV, 1950, 337); А вихор-вітер - чорний норд! - гойдає дерева (Перв., І, 1947, 53); // Підняті вітром пил, листя, сніг і т. ін., що швидко крутяться стовпом. Він [вітер] налітав тугими хвилями і підіймав високі вихри пилюги (Собко, Любов, 1935, 101); Здіймається цілий вихор із землі торішнього опалого листя (Ю. Янов., IV, 1959, 50).

Як (неначе і т. ін.) вихор - дуже швидко. Онисія Степанівна влітала, як вихор, і знов сідала на стільці (Н.-Лев., III, 1956, 88); Час летить, неначе вихор... (Уп., Про Донбас, 1950, 5).

2. чого, перен. Надзвичайно швидкий хід, розвиток чого-небудь. Куди б не закинув вихор війни комсомольців Радянської України, вони скрізь були дома, скрізь боронили рідний край (Скл., Орл. крила, 1948, 74); // Про що-небудь численне і надзвичайно швидке в перебігу, в розвитку, в дії. Аж ось із естради зашумів вихор звуків, усе потопляючи (Вас., Вибр., 1954, 37); Слова вожатого про те, що Кукобі загрожує виключення, викликали в Олега вихор тривожних почувань і думок (Донч., II, 1956, 493); Замовкли гармати, стих вихор атак... (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 173).

3. у знач. присл. вихором (вихром). Надзвичайно швидко. Ой, лети, лети, мій коню, Та й вихром несися (Сто пісень.., 1946, 220); Темне авто вихором линуло просто вперед по дорозі (Смолич, І, 1958, 97).


ВИХОР2, хра, ч. Природно закручене витком пасмо волосся, яке стирчить догори. Шестірний устав, зложив книжки, підійшов до дзеркала, причесав уже трохи не вдесяте свій вихор (Мирний, І, 1954, 331); Жінка, ніби вгадавши його думку, співчутливо похитала головою і ще раз погладила неслухняний вихор [Юри] (Багмут, Щасл. день.., 1959, 134); // Волосся, яке лежить або збилося окремим пасмом. Над чолом Ігоря вітер збив вихор непокірного волосся (Рибак, Зброя.., 1943, 41).