ВЕРЕТА, и, ж. 1. Те саме, що рядно. А ліжко те - від лави до запічка дощок зо п'ять, соломи околіт, верета груба (Фр., XIII, 1954, 54); Від чистої білої верети йшов той особливий конопляний запах, що миттю переніс Данила в давні юнацькі роки (Чендей, Поєдинок, 1962, 246); // Одяг з грубої тканини, з ряднини. Убрання панське жінка поспішає зміняти на верету рабську (Л. Укр., II, 1951, 226).

2. Оберемок, купа чого-небудь, що вміщується в одному рядні. Малим ще, пам'ятаю, всі межі я знав.. Межі й на ступінь широкі були, з одної нажнеш дві верети трави (Фр., X, 1954, 178).

3. діал. Різнокольоровий килим з грубої вовни. Тепер на Гуцульщині виготовляються такі домоткані килимарські вироби: "ліжники", "коверці", "верета" і "бесаги" (Нар. тв. та етн., 4, 1958, 64); Якби Василькові батьки були більш маєтні, то годилося б.. понад ліжницею красуватися добротним веретам, рушникам, кожушкам (Турч., Зорі.., 1950, 29).