ВАКХАНАЛІЯ, ї, ж. 1. мн. В античному світі - свято на честь Вакха - бога родючості, виноградарства і виноробства, - яке супроводжувалось оргіями.

2. перен. Розгульне бенкетування, безтямне пияцтво, оргія. Повертався [чоловік] додому тільки під час ярмарків та великих свят. Тоді у Литвинишиній хаті.. невгавав п'яний гамір, - то перекупницький світ справляв свої дикі вакханалії (Добр., Ол. солдатики, 1961, 152); // Про нестримний вияв чого-небудь.

[Неріса:] Такі співці не рухаються з місця, а понад ними пролітає буйно барвиста вакханалія життя (Л. Укр., III, 1952, 443).