БУДІВНИК, а, ч. 1. Те саме, що будівельник. До праці стали скрізь робітники: І сталевари, і будівники (Тарн., З дал. дороги, 1961, 243); У поезії з'являється образ будівника, що зводить нові будови (Іст. укр. літ., II, 1956, 241).

2. чого, перен. Той, хто створює що-небудь; творець. - Ми ж повинні прийти на зміну старшим, як будівники нового світу, як творці (Донч., V, 1957, 246); У даль мені путі відкриті. Народ мету мені прорік! Я найщасливіший у світі, - Я комунізму будівник (Нагн., Вибр., 1957, 158).