БОГ, рідко БІГ, бога, ч. У релігійних віруваннях - уявна надприродна істота, що нібито створила світ і керує ним та вчинками людей. Була б сестра, і був би брат, А то.. нема тепер нічого. Ні бога навіть, ні пів-бога (Шевч., II, 1953, 364); Ах, скільки радості, коли ти любиш землю. Нема у ній ні ангелів, ні бога, ані семи небес. А в лиш радість і горіння, сукупна праця і хвала (Тич., І, 1957, 115); Не ждіть рятунку ні від кого: Ні від богів, ні від царів. Позбудеться ярма тяжкого Сама сім'я пролетарів (Сто пісень.., 1946, 7); * Образно. - Жіноча врода - бог мій (Мирний, IV, 1955, 127); // чого, перен. Найбільший умілець у чомусь, наймогутніший володар чого-небудь. - Ми повинні за всяку ціну наздогнати богів золота [банкірів], інакше станемо.. їхніми титулованими офіціантами (Стельмах, Хліб.., 1959, 44).

@ перев. заст. Бійся (побійся, бійтесь, побійтесь) бога! - вираз, що вживається як застереження, прохання не робити, не казати чого-небудь; не робіть так!, не можна так! - Он храм божий, а вони заставили сліпця пісень мирських співати. Побійтесь бога! (Мирний, V, 1955, 78); Бог дасть: а) уживається як відмова тому, хто просить що-небудь; немає, не маємо, не маю, не дам; б) те саме, що Дасть бог. Бог дасть, виростуть [дітки] (Шевч., II, 1953, 324); Бог [його] знає що (куди, як і т. ін.) - хто його знає, невідомо що (куди, як і т. ін.). Бог знає звідки з'являвся на морічовен (Коцюб., II, 1955, 288); - І бог його знав що то за приємність мордувати таку бідну та нешкідливу пташину (Фр., III, 1950, 9); Бог з ним (з нею і т. ін.) - вираз на позначення згоди, примирення, прощення; хай так і буде, дарма і т. ін. - Не можу їй докучати собою, не хочу собою її гнівити - бог із нею! (Вовчок, І, 1955, 238); Він, хоч і родич нам, але не такий чоловік, щоб я могла його по щирості хвалить, бог з ним (Л. Укр., V, 1956, 135); Бог з тобою (з вами)!: а) уживається на позначення здивування, заперечення, докору тощо. Бог з тобою, нерозсудлива дівчино! Хіба не знаєш - я вже заручився? (Вовчок, I, 1955, 52); б) уживається як заспокоювання у знач. не треба (гніватися, плакати і т. ін.). [Петро:] Бог з тобою, Галино! Хіба я думав тебе зобіжати? (Мирний, V, 1955, 156); Боже [мій] - уживається як вигук для вираження здивування, радості, страждання і т. ін. - Боже мій, Катрусю! - згадаю їй: - як колись - що ти за весела була! (Вовчок, І, 1955, 225); [Прісцілла:] Ой, боже мій! Такої муки я ще не терпіла! (Л. Укр., II, 1951, 465); Ох, боже, боже, трошки того віку, а як важко його прожити (Коцюб., II, 1955, 13); Боже поможи (помагай)!; Бог на поміч!- уживається як вітання з побажанням успішної роботи тому, хто щось робить, працює. - Коли чую: - Боже помагай, і день вам добрий! - Дивлюсь - се наша сусіда (Вовчок, I, 1955, 5); Жінки, проходячи шляхом.., здалеку гукають Яреськам: - Боже поможи! І.. котиться понад лісом це весняне радісне вітання (Гончар, II, 1959, 220); Борони (боронь) боже!; Крий боже!; Не дай (не приведи) боже!; Нехай (хай) бог боронить (милує)! - вживається для вираження небажаності, заперечення чого-небудь. Для Юзі було новим мати таку товаришку, з якою не треба було по кутках ховатись, щоб, борони боже, ніхто не побачив (Л. Укр., III, 1952, 647); Ми з братом щиро любилися зроду, змалку. Щоб посваритись або скривдити одно одного, крий боже! (Вовчок, І, 1955, 4); Повернутись до нього [сонця] спиною - крий боже! Яка невдячність (Коцюб., II, 1955, 229); - Так вилежали, немов - хай бог боронить! - мертві (Мирний, IV, 1955, 354); - Живи в мене, дочко! Чого ти маєш у чужому селі одинока сидіти! Хіба ти сирота, нехай бог милує! (Вовчок, І, 1955, 4); Віддати богові душу - померти. Вчителька злягла та й хутко й душу богові оддала (Коцюб., І, 1955, 311); Дай боже - вживається для висловлення побажання. На біду вона [праця] розростається і, дай боже, щоб я вбгав її у 3 аркуші друку (Коцюб., III, 1956, 401); Дай боже (бог) ноги - швидше утікати, бігти. - Я тоді [від стражника] дай боже ноги (Мирний, IV, 1955, 379); Опісля треба було роззброїти всіх коридорних, вивести в'язнів на подвір'я, відчинити двері з тюрми і ... дай бог ноги (Збан., Єдина, 1959, 211);

Дай боже пам'ять - уживається як висловлення бажання, намагання пригадати що-небудь. - Я десь когось на неї схожу бачив. О-о, дай боже пам'ять (Мирний, III, 1954, 272); Дасть бог - уживається при вираженні надії, сподівання на добре завершення чогось. - Дасть бог, вродить хліб, то й заплатимо [подушне] (Н.-Лев., II, 1956, 189); З богом - уживається як побажання успіху; хай щастить. - З богом, Парасю, коли люди трапляються! - обізвався Балабуха (Н.-Лев., III, 1956, 178); - Коли не влучив [стрілець], тікай з богом! - добродушно промовив козак (Коцюб., І, 1955, 356); Куди (звідки) бог несе? - куди (звідки) йдеш (їдеш, йдете, їдете)? - Доброго здоров'я, молодице, куди це вас бог несе? (Ю. Янов., І, 1954, 61); Ні богові свічка, ні чортові коцюба (кочерга) - ні до чого не придатна річ, справа і т. ін. Ми за поезію великих почуттів; ми лише проти тієї інтимної лірики, що нічого не стверджує, нічого не заперечує,.. де немає ні глибоких людських переживань, ні справжньої любові, а солоденько-сиропні віршики чи мініатюри, з яких, як кажуть, ні богу свічки, ні чорту кочерги (Мал., Думки.., 1959, 132); Ради бога - дуже прошу, будь ласка. - Ради бога, Аркадію, не говори таких слів... (Стельмах, І, 1962, -285); Слава богові (богу): а) (у знач. присудка) добре, гаразд. - Але філоксери нема. Ну, і слава богові... (Коцюб., І, 1955, 208); б) (у знач. вставних слів) нівроку, далебі, як видно. - Бо ти вже, слава богу, дівка, а в тебе і одежі доброї немає! - додала вона [мати] і так тихо, так ласкаво (Мирний, IV, 1955, 138); Хвалити бога; Богові (богу) дякувати - вживаються як вставні слова у знач. на щастя. - Вже, хвалить бога, не робимо панщини, - обізвався Любчин чоловік (Н.-Лев., II, 1956, 257); Хвалити бога, Олена не ходитиме на свята в подраних чоботях (Коцюб., І, 1955, 79); [Груїчева:] А що, хіба вона слаба? [Олімпіада Іванівна:] Та ні, богу дякувати (Л. Укр., II, 1951, 6);

Чекати (ждати) як бога кого, чого - чекати кого-, чого-небудь як великого свята, великої втіхи. Вона [Галя] ждала того приходу Олександр свого як бога, вона готовилася більше до його, ніж до церкви (Мирний, IV, 1955, 137); Що (як) бог дасть - що буде, те буде. - Ні, нема тут нічого вічного! Та й ми самі що? Сьогодні жив, завтра - що бог дасть! (Кв.-Осн., II, 1956, 22);

Як у бога за пазухою (за дверима) - в найкращих умовах, у затишку й достатках. - Тут, біля села - ліси та яри, звір шкодить; а там [у степу] як у бога за пазухою! - одказує Улас (Мирний, IV, 1955, 237).