БАРИЛО, а, с. Невелика посудина для рідини (найчастіше з дерева) з двома днищами і опуклими стінками, стягнутими обручами. А всім вкупі - червоного Вина з Цареграду Відер з троє у барилі, І кав'яру з Дону, - Всього везе [Марко] (Шевч., І, 1951, 322); Сало й пшоно в казаночки складали. Воду в барила з криниць наливали... (Щог., Поезії, 1958, 85); Після всіх виступів внесли барило з вином і поставили його на головному столі (Бурл., Напередодні, 1956, 20); * У порівн. Опухлі очі, як в сови, І ввесь обдувся, як барило (Котл., І, 1952, 91).