ГОНТАР, я, ч. Той, хто виготовляє гонг (гонту). - Ти виростав у лісах між гонтарями (Фр., III, 1950, 18); Лісоруби складали в стоси останні вогкі від соку кряжі, гонтарі досортовували шпунтовану гонту (Стельмах, Хліб.., 1959, 408); // Той, хто покриває дах гонтом (гонтою).