ГОНТ, у, ч., ГОНТА, и, ж. Покрівельний матеріал у вигляді тонких дощечок. Він у нашому селі церкву новим гонтом обшив (Вовчок, І, 1955, 40); За кілька днів радянські вояки встигли полагодити паркан, біля конюшні навісити двері, а на хаті з'явилися нові латки гонту... (Чорн., Визвол. земля, 1959, 180); Тепер Тернівка - погане місто: доми все соломою криті, десь-то якийсь-то під гонтою (Свидн., Люборацькі, 1955, 50); Навколо сторожки лежали дошки, високо підіймались обгороджені кіллям стоси данської і звичайної клепки та осикової гонти (Стельмах, Хліб.., 1959, 265).